11°C
Ранок 2°C
День 10°C
Вечір 5°C
Ніч -2°C
27.428.05
29.9530.7
Push-повідомлення
Отримувати повідомлення з:
Пуш повідомлення заблоковоні, включіть їх і перезавантажте сторінку.
11°C
Ранок 2°C
День 10°C
Вечір 5°C
Ніч -2°C
27.428.05
29.9530.7
Безкоштовно в газету "ЛО"! Подати оголошення Безкоштовно
Став свідком? Розкажи іншим! Подати Матеріал
Push-повідомлення
Отримувати повідомлення з:
Пуш повідомлення заблоковані, включіть їх і перезавантажте сторінку.

Кавові легенди: історія та сучасність

Куштуючи кожного ранку каву ми ніколи не завдаємо собі справу з того: звідки ж взявся цей напій у нашому повсякденному побуті. Зрештою, в кожної речі, є своя історія, яка буває не менш цікава і захоплива, ніж пригоди окремих особистостей.

Отже, трохи передісторії: сталось так, що, турецькі війська Османської імперії взяли в облогу Відень. При чому, місто було розділене по Дунаю на дві частини, здавалося б, захисники Відня приречені. Однак, на допомогу віденцям прийшли козаки на чолі із Я. Жолкевським, а з іншого боку - війська французького короля. І от, щоб обом силам з’єднатися і допомогти обложеним, треба було умовитися про спільні дії. А для цього необхідно, щоб хтось із сміливців зумів пройти із листами від одного табору до іншого, повз турків. Хто тільки не пробував це зробити, однак турецька розвідка виявляла гінців - і страчувала. Коли надії на успіх вже не було зовсім, знайшовся один сміливець, ним, власне, виявився Юрій Кульчицький.

Принагідно, варто зауважити, що Юрій Кульчицький був зовсім не героїчною постаттю, а звичайним мандрівником, перекладачем в Торговій орієнтальній компанії Акермана, вільно володів турецькою і татарською. Сам, родом, походив із с. Кульчиці, що на Самбірщині. Під час турецької облоги він випадково опинився у Відні, у торгових справах своєї компанії.

Кульчицький, розуміючи всі ризики, того небезпечного завдання, яке він взяв на себе, попросив допомоги у свого друга - Юрія Михайловича. Вони в перевдягнулися в турецький одяг: Кульчицький одягнув костюм купця, а Михайлович його слуги. І вдвох, вночі вирушили до французького табору на інший бік Дунаю, повз турків, до своїх союзників.

Вже минаючи турків, трошки затрималися біля шатра одного турецького аги. Бо він їх помітив у темряві, і покликав їх до себе. У своєму шатрі, він запитав що вони тут роблять, а найголовніше - пригостив їх кавою!

Кульчицький йому пояснив, навіть не заїкуючись, що вiн родом з Бєлграду, а товариш його з Великого Варадина. Вони приїхали сюди разом з військовим табором як купцi, але загубили усе майно, i тепер в тяжкiй бiдi мусять для удержання життя найматися до роботи у винарнях. Турецький ага поспівчував «бєлградським купцям» і відпустив на інший бік Дунаю.

Товариші були радi, що так щасливо вирвалися з небезпеки, далі безперешкодно дісталися до французького табору, через жовнірів передали листи для французів. У французькому таборі від радощів, і щоб сповістити на тому боці - запалили особливо великий вогонь з сильним димом і ракетами, це був умовний знак. Вiдвага Кульчицького викликала неабиякий подив у французькому таборi, i князь осипав обох смiливцiв похвалами. Після цього, турецька облога Відня тривала недовго. Я. Собєський, при допомозі козаків розгромив турецькі війська, Відень було визволено. Вияв радостi був бурхливий, а здобич - величезна. У руки переможцiв i зголоднiлих у довгiй облозi вiденцiв, потрапив вражаючий трофей: 20 тисяч наметiв, 20 тисяч бикiв, буйволiв, верблюдiв i мулiв, 10 тисяч баранiв, 100 тисяч мiшкiв зерна. А французькі драгуни на дунайському островi захопили ще й 500 мiшкiв сиво-зеленого зерна, призначення якого нiхто не знав.

Один із військових, що командував загоном, чув, нiби цими зернами турки годують верблюдiв, але, оскiльки верблюдiв у Європi нема, вiн наказав викинути мiшки в Дунай. Однак в цей момент з'явився Кульчицький, який з несподіваного гостювання у турецького аги, чудово знав про вживання цих зерен, i поспiшив втрутитися. Сміливцеві, який врятував Відень не могли нi в чому вiдмовити, i саме таким чином перші запаси кави в Європі були врятованi. А коли невдовзі Кульчицького запросив до себе комендант мiста i поцiкавився, яким чином можна винагородити героя за його жертовнiсть, то у вiдповiдь почув:

- Вельмишановний i милостивий пане, ви знаєте, що в турецькому таборi, мiж багатою i дорогоцiнною здобиччю є також численнi мiшки з сиво-зеленими зернами?

- Чув я про це, але досi нiхто не мiг менi пояснити, до чого вони можуть придатися, - сказав комендант

- Я знаю цi зернята, з них готують напiй, який приємно збуджує кров, але при цьому не запаморочує. Дайте менi, милостивий пане, кiлька мiшкiв того зерна, i я приготую з них знаменитий напiй, званий кавою. А незабаром вiн так само стане улюблений серед вiденцiв, як вiд сотень лiт ведеться поміж турками. Рада мiста задовольнила прохання Кульчицького і йому дозволили вiдкрити кав'ярню у мiстi. Майже 500 мiшкiв кави стали його власнiстю.

Спершу Кульчицький продавав каву на вулицях Вiдня, носячи на дошцi дзбанки i горнятка. Вiн мало що не зазнав невдачi, бо гiрка кава не смакувала вiденцям. До того ж надто свiжим був спогад про турецьку навалу, щоб городяни, якi просидiли в облозi кiлька мiсяцiв, могли спокiйно дегустувати каву по-турецьки. Але на допомогу знову прийшов випадок.

Одного дня у чорний напiй потрапив цукор. Кульчицький сердито покуштував, i здивувався, що цукрована кава смакувала куди краще. Спробував додати трохи молока. Смакувало ще лiпше. Оскiльки, Кульчицький був не тiльки хоробрим, але й завзятим, то одразу вирiшив - якщо кава по-турецьки не подобається, будемо готувати каву по-вiденськи. I таким чином з'явилася вiденська кава, яка вже одразу засмакувала всiм.

З того часу Юрій Кульчицький значно ушляхетнив цей напій. До окропу вiн засипав вже розмелену каву, кілька разів фiльтрував, потiм додавав до горнятка три ложки молока i трохи меду. Винахiд Кульчицького викликав жах у полонених туркiв, але припав до душi вiденським мiщанам. Турки вважали, що Кульчицький тільки псує їхній національний напій.

Крім того, на користь Кульчицького спрацював той фактор, що багатi виноградники навколо Автро-Угорської столицi були витоптанi i спаленi турками, це на кiлька рокiв позбавило вiденцiв звичного їм вина. А відтак, віденцям нiчого не залишалося, як спробувати новий напiй, що готується в шинку Кульчицького. А коли Юрій Кульчицький замовив у вiденського пекаря Крапфа рогалики у виглядi пiвмiсяця, що називалися «кiпфель», патрiотичнi почуття вiденцiв були задоволенi цілком і повнiстю. Вiдтепер кожен мешканець Вiдня з великим задоволенням щоранку випивав горнятко кави по-вiденськи з рогаликом, що нагадував форму ненависного пiвмiсяця, який прикрашав прапори туркiв.

Продавши своє помешкання, Кульчицький i його дружина Марiя, придбали натомiсть скромне приміщення в центрi мiста, перетворивши його на шинок. Шинок був дуже малий та низький, який назвали вони назвали «вiденська мокка». Ця вiденська мокка» стала такою популярною, то вiн вiдкрив ще один новий шинок, який вже мав назву «Пiд синьою пляшкою». Тут вiн уже мав просторе, але дуже темне примiщення, освiтлене шестираменною венецiйською люстрою зi свiчками. Стiни помальованi набiло, лаштунки дуже простi. Попiд стiнами стояли дерев’янi лави, а перед ними дубовi столи. Посерединi шинку гостi спiлкувалися навстоячки. В бiчному покою смажили i варили каву на великому вогнищi у мiдних казанках та кавниках. Все своє життя, каварник Кульчицький носив фантастичний український стрiй. Кожного гостя вiн зустрічав особисто і при цьому вiтав словами: «Що нового, братчику- серденько?». Тому нiчого дивного, що й прiзвисько дiстав у вiденцiв «братчик- серденько». Так чи інакше, але кав’ярня Кульчицького швидко стала славною для всього Вiдня. Вiдвiдувачi вчащали сюди не тiльки через каву, але передовсiм, щоб побачити Кульчицького, який у вiденцiв користувався великою популярнiстю.

Пiсля смерті Кульчицького «професiя» кав'ярників у Вiднi і надалі успiшно розповсюджувалась. У 1700 р. було у Вiднi вже 4 кав’ярнi, у 1748 р. – 11, а 1780 р. в самому тiльки Леопольдштадтi (тепер друга дiльниця Вiдня) аж 6 кав’ярень. А незабаром вiденський стиль споживання кави запозичають iншi європейськi столицi. Нинi вiденська каварняна професiя охоплює майже 1800 пiдприємств, що зорганiзованi в так званiй Фаховiй групi кав’ярень Вiдня у Вiденськiй Торговельнiй Палатi.

До цієї групи належали і львівські кав’ярні, які підхопили і значно розвинули кавові традиції Кульчицького. А тому, на знак подяки своєму знаменитому землякові у жовтні 2013р. у Львові було відкрито пам’ятник Юрію Кульчицькому, українцеві, славному каварнику Європи. У лiвiй руцi вiн тримає тацю з фiлiжанками, а в правiй кавник, з якого наливає каву у філіжанки. На обличчі Кульчицького типові козацькi вуса.

Оцінки:

0

Коментарі:

user
  • Реклама на сайті
  • Loading...