18°C
Ранок 13°C
День 20°C
Вечір 17°C
Ніч 10°C
26.7527.2
29.9530.6
Push-повідомлення
Отримувати повідомлення з:
Пуш повідомлення заблоковоні, включіть їх і перезавантажте сторінку.
18°C
Ранок 13°C
День 20°C
Вечір 17°C
Ніч 10°C
26.7527.2
29.9530.6
Push-повідомлення
Отримувати повідомлення з:
Пуш повідомлення заблоковані, включіть їх і перезавантажте сторінку.

Відлуння Чорнобиля: актуальність чи забуття?


"Ми помремо і нас забудуть" - цю найжорстокішу правду, яку дано пізнати людині, висловила одна маленька дівчинка, уродженка містечка Прип'ять, яка помирала в лікарні від лейкемії.

А правді, яка оплачена такою ціною, мусимо вірити, хоч якби цьому опиралася наша свідомість. Бо забувають справді всіх, навіть найкращих з-поміж нас. Адже коли йде з життя останній свідок: втрачається найцінніше - ефект присутності. Таким чином, доки живі свідки Чорнобильської катастрофи: ліквідатори, їх родини, тогочасні мешканці Прип'яті ми зберігаємо пам'ять про ці події, той біль і відчай, які пережили вони тоді, в момент катастрофи світового масштабу.

Однак, у питанні Чорнобильської катастрофи, усвідомлення власної відповідальності перед своїм майбутнім наше суспільство демонструє певну “культурну відсталість”. Адже тема Чорнобиля в Україні, попри всю свою вічну актуальність якось “зависла”. Сподіваємося, що перегляд таких спектаклів, кінофільмів будуть змушувати до ширших дискусій серед публіки.

В репертуарі легендарного Литовського драматичного театру ім. Юоазаса Мільтініса з’явилася знакова вистава - “Чорнобильська молитва” за однойменним романом нобеліатки Світлани Аліксієвич у постановці Лінаса Зайкаускаса, у головній ролі виступила акриса Єлге Шпокайте. Пропонований моноспектакль презентований у формі спогаду головної героїні Людмили Ігнатенко, своєрідний життєпис її родини до- і після- Чорнобильської катастрофи. Вистава була показана в рамках Міжнародного фестивалю “Золотий лев” на сцені Львівського академічного духовного театру “Воскресіння”.

Мнімалізм, ощадливість у доборі сценічних засобів завжди була властива прибалтійському сценічному мистецтву. До того ж, така характерна риса дозволяє артистові не ховатися за грим чи реквізити, а бути максимально відритим і щирим, сам-на-сам із глядачем. Варто зазначити, що камерність сцени була справді дуже доречна, тим паче коли йдеться про катастрофу світового масштабу в рефлексії однієї “маленької” людини.

Отже, молода жінка Людмила Ігнатенко мешканка мальовничого містечка Чорнобиль над Дніпром, нещодавно одружилась і при надії. Однак, пізнього квітневого вечора, вона крізь сон почула шум, її чоловік, пожежник Володимир збирався на станцію: “ти відпочивай, я їду на станцію, там пожежа. Я вранці повернусь додому...” - почула слова. Додому більше ніколи не повернувся. Саме та ніч поділила життя родини на до і після.

Так складося, що бригада пожежників, в складі якої був Володмир Ігнатенко, якраз заступила на зміну, і прийшла гасити пожежу, одразу, після вибуху атомного реактора. Вони отримали опромінення в тисячу шістсот ренген, коли смертельна доза чотириста?! Цих шість пожежників відправили до опікового центру в Москві, спочатку навіть не повідомивши родини. Тим часом, мешканців містечка почали хаотично евакуйовувати, а пожежники так не і не повернулися додому. Водночас Людмила Ігнатенко довідується, що шість пожежників терміново доправлені в Москву і вона вирушила туди. Актриса дуже переконливо, без істерик і крику, а саме в спокійному буденному тоні розповідає як вона доглядала цих людей в останні чотирнадцять днів їхнього життя.

Найперше, що спадає на думку, після перегляду спектаклю це те, що як тема, так і власна рефлексія довкола неї повинна була б присутня і в Україні, але цього нема. Точніше є, але зазвичай у формі якогось заходу з нагоди чергової дати Чорнобильської катастрофи.

Як глядач, я можу довго і нудно пояснювати, чому склалася саме така ситуація. Може, колись так і зроблю, коли на це буде нагода. Але зараз як людину, яка живе і збирається жити в Україні мене хвилює питання чи зможемо приборкати власну інфантильність заради вирішення питань, які потребують нагального вирішення?


Оцінки:

0

Коментарі:

user
Loading...