18°C
Ранок 13°C
День 20°C
Вечір 17°C
Ніч 10°C
26.7527.2
29.9530.6
Push-повідомлення
Отримувати повідомлення з:
Пуш повідомлення заблоковоні, включіть їх і перезавантажте сторінку.
18°C
Ранок 13°C
День 20°C
Вечір 17°C
Ніч 10°C
26.7527.2
29.9530.6
Push-повідомлення
Отримувати повідомлення з:
Пуш повідомлення заблоковані, включіть їх і перезавантажте сторінку.

Історія однієї колекції


Так склалось, що дослідження історії театру імені Марії Заньковецької часто нагадує справжній детектив, точніше цілу серію детективних історій. Користуючись нагодою, розповім про одну із таких детективних історій. Одного разу мені зателефонувала Галина Завадка (дружина Богдана Васильовича Завадки театрознавця та літературознавця; багаторічного завідувача літературною частиною; автора книжок про Бориса Романицького та Василя Яременка) і запропонувала подивитися одну «театральну» папку, яку вона випадково знайшла в архіві свого чоловіка: може знайдете щось цікаве?

Оглядаючи цю папку, я знайшла кілька фото Богдана Ступки львівського періоду, але різних років: ось Ступка студієць, ось Ступка читає гуморески на творчому вечорі (фото із-за лаштунків), а ось Ступка у ролі Механтропа у виставі свого вчителя Бориса Тягна, та ін., деякі із знайдених світлин є відомі, а є й зовсім невідомі і ніколи не були друковані. На моє питання: звідки у Богдана Завадки могли опинитись фото Богдана Ступки?– пані Галя Завадка відповіла, що найімовірше, Богданові Завадці їх подарував Петро Процик. Але якихось ширших відомостей про цю особу, крім того що Богдан Завадка і Петро Процик були близькі друзі, вона, на жаль, подати не могла.

4087-DSC_0005.jpg4087-DSC_0005.jpg

4088-%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BA%D0%B0.jpg4088-%D1%81%D1%82%D1%83%D0%BF%D0%BA%D0%B0.jpg

Тепер почалась друга частина цього детективу: хто такий Петро Процик? Звідки у нього могли опинитись світлини Богдана Ступки? Чи Петро Процик був знайомий із Богданом Ступкою особисто? І тут на допомогу прийшла справжня жива заньківчанська «енциклопедія» - актор Юрко Богданович Брилинський. Автор допису, користуючись нагодою, висловлює глибоку подяку за допомогу у підготовці цього матеріалу.

Отже, із усного спогаду Юрка Богдановича відомо, що Петро Процик, Ігор Калинець, Богдан Завадка і Володимир Глухий були студентами філологічного факультету, спеціальність «українська мова і література», до того ж одногрупниками. До речі, Богдан Завадка і Петро Процик із цієї компанії напередодні свого навчання в університеті відбували сталінські табори. Але Петро Процик мав ще одне захоплення – це фотографування. Адже у 60-х рр. за розпорядженням тогочасного ректора університету Євгена Лазаренка, біля сучасного приміщення кафедри української літератури імені Михайла Возняка була облаштована фото-лабораторія. Відтак всі університетські події, різноманітні святкові академії, концерти, відкриті лекції все фіксувалось на плівку університетської фото-лабораторії, а одним із працівників цієї лабораторії, власне, і був Петро Процик. Прикметно, що саме як фото-художник Петро Процик отримав визнання серед колег, а згодом, став знаним майстром у всьому місті.

Тому не дивно, як тільки виникла потреба в облаштуванні власної театральної фото-лабораторії, Богдан Завадка та Володимир Глухий, які вже працювали в театрі імені Марії Заньковецької, «переманили» Петра Процика на працю до заньківчан. Ця подія, за спогадами Ю. Брилинського, орієнтовно відбулася у 1959-1960рр. Так чи інакше, на четвертому поверсі театрального приміщення була облаштована фотомайстерня. Петро Процик деякий час навіть там жив, у буквальному розумінні цього слова. Він багато фотографував вистав, артистів у ролях та в буденному житті. Ще досі, оглядаючи численні фото спектаклів театру чи окремих митців 60-70-80-90-х років можемо на звороті побачити штемпель «фото Петра Процика». Адже П. Процик був фото-художником заньківчанського театру впродовж майже сорока років, невтомно фіксуючи його історію.

Невдовзі заньківчанська фото-майстерня стала одним із осередків, де збиралися львівські шістдесятники: Ігор Калинець, Іван Гель, Юрко Брилинський, Богдан Антків, Євген Безніско, Володимир Глухий і – Богдан Ступка. Власне Богдна Ступку із Петром Проциком ближче познайомив саме Володимир Глухий. Адже, як відомо, в книжці В. Мельниченка «Майстер» сам Богдан Ступка зауважив, що Володимир Глухий назавжди залишився для нього близьким товаришем та найкращим партнером на сцені. Ця сторінка біографії Богдана Ступки ще потребує подальшого вивчення, бо є сьогодні однією із найменш відомих аспектів творчого життєпису Майстра.

Так чи інакше, але П. Процик, справді зробив численну кількість фото Б. Ступки у ролях та в житті. Зрештою, на очах фото-художника Петра Процика народився і виріс інший художник, великий художник сцени – Богдан Ступка. І ці кілька збережених світлин Богдана Ступки в архіві Богдана Завадки є візуальним свідченням цього процесу – народження театральної легенди. Бо ж заньківчанський фото-художник Петро Процик, по суті, зафіксував для історії національної сцени процес становлення видатного українського артиста.

Оцінки:

0

Коментарі:

user
Loading...