-2°C
Ранок -2°C
День -1°C
Вечір -0°C
Ніч -2°C
27.828.1
31.231.8
Push-повідомлення
Отримувати повідомлення з:
Пуш повідомлення заблоковоні, включіть їх і перезавантажте сторінку.
-2°C
Ранок -2°C
День -1°C
Вечір -0°C
Ніч -2°C
27.828.1
31.231.8
Безкоштовно в газету "ЛО"! Подати оголошення Безкоштовно
Став свідком? Розкажи іншим! Подати Матеріал
Push-повідомлення
Отримувати повідомлення з:
Пуш повідомлення заблоковані, включіть їх і перезавантажте сторінку.

Як львівські байкери Миколаями стають

Зима - це час, коли можна вірити в дива. Особливо, коли на порозі свято Миколая, а дорослі і діти чекають якщо не Миколая, то подарунків точно:) У кожної країни свій чудесник - нехай це Святий Миколай у нас, Дід Мороз в Росії, Санта Клаус в Америці, Йолуппукі у Фінляндії або ж Юленіссен в Гренландії.

Всі ми знаємо, що цим обродіям треба допомагати ;) і тому готуємо подарунки для рідних та близьких. Але є діти, які е мають рідних, або є сім’ї, які не можуть собі дозволити бажане. Тоді відповідальність за щастя цих людей беруть на себе волонтери - вони організовують збір подарунків, нагадують нам про те, що свята заслуговує кожен.

Львівським випала нагода поспілкуватись із дівчиною, яка теж приміряла на себе роль Святого Миколая у Львові.

ImageХристина Кацман вже декілька років організовує збір подарунків для малозабезпечених сімей та дітей-сиріт.

- Зараз у вас аж 4 будинки, для яких проходить збір подарунків. Коли вперше виникла ідея організувати акцію?

- Я почала це організовувати ще з коледжу: 7 років тому. Проте перші чотири роки робила все власноруч, тобто віддавала лише особисті речі із шафи - ті, якими вже не користуюсь. Це могли бути іграшки або щось інше, але все купляла сама. Інколи мені допомагали друзі, сусіди, які також збирали найнеобхідніше. Ми це віддавали в сусідній дитячий садочок для дітей з малозабезпечених або проблемних сімей. Він знаходиться на вулиці Вахнянина.

- Чому вирішили зайнятись благодійністю? Що на вас так вплинуло: друзі, рідні чи це був внутрішній поклик?

- Історія здасться дивною (сміється), але все розпочалось із моєї шафи. У моїй кімнаті було надто багато речей - абсолютно різних - місця було мало і я попросила в батьків нову шафу. Мені запропонували її “почистити”. Після тижневого рейду по шафі, в кімнаті й взагалі по різних місцях, де були мої речі, накопичилось багато зайвого. Щоб продати це все навіть думки не виникло, викидати теж не хотілось. Тоді я й вирішила віддати це у садочок.

- Так, “гаражний розпродаж” явно не український формат…:)

- Погоджусь з вами.

- До цього ви займались благодійністю, робили якісь проекти?

- До моменту, поки не почала організовувати це, нічого подібного не робила. Звісно, могла скинути пару гривень для утримання котиків і песиків у притулках (сміється), але ця діяльність далеко не те, що я роблю зараз.

- Зараз, як я зрозуміла, вам допомагає аудиторія ваших друзів-байкерів. Чому саме вони?

- Можна сказати, що це моє найближче оточення. Вже третій рік я часто буваю на різних байкерських з’їздах, подіях, заходах. У нас є спеціальний чат, де є до 200 людей-байкерів. Це досить “різношерстна” публіка. Справа в тому, що більшість цих людей не належать до жодних байкерських клубів, вони ведуть звичайний спосіб життя, але люблять швидку їзду, люблять мотоцикли і волю, яку дають такі поїздки. Це байкерське середовище.

Так, одного разу я просто написала: якщо у когось є зайві речі, вони б могли мені допомогти у моїй діяльності. Цією акцією зацікавилось більше людей, з’явились спонсори, тобто приватні підприємці, також байкери, які змогли знайти кошти і закупити вже більше цукерок, фруктів для подарунків. Також купували канцтовари.

Наприклад, минулого року ми змогли знайти двометрову ялинку. Ця красуня поїхала у багатодітну родину.

Цього року залучили ще більше людей. І це добре, адже ми отримали не лише більшу кількість подарунків але й аудиторію. Інформація про цю акцію поширилась у досить популярних групах, де є багато львів’ян. За рахунок цього вже другий тиждень організовано спеціальну машину, щоб забирати речі, які люди хочуть віддати дітям. Це книги, канцтовари, одяг - тобто кожен віддає те, що вважає за потрібне, а ми забираємо.

Дітям дарують іграшки, одяг, канцтовари та все, що віддають небайдужі людиДітям дарують іграшки, одяг, канцтовари та все, що віддають небайдужі люди

- Ви пишете, що гроші ви не приймаєте, лише подарунки. Вважаєте, що кошти люди бояться жертвувати, чи є інша причина такої умови?

- Я вважаю, що той, хто хоче витратити кошти, може сам купити те, що вважає за потрібне і принести. Останнім часом у Львові та й у багатьох містах України поширилось таке явище: невідомі збирають гроші нібито на допомогу, а насправді це фальсифікація. Мені не хочеться, щоб люди думали, що ми когось обманюємо або щось в такому плані. Тому зазвичай я попереджаю, що фінансова допомога не актуальна.

Думаю так найоптимальніше.

- Чи пам’ятаєте ви якісь особливі випадки із своєї практики: приємні враження в дітей, нечувана щедрість людей тощо…?

- Насправді є дуже мало сімей і дітей, з якими ми зустрічаємось безпосередньо. Наприклад, минулого року ми відвезли дві легкові машини різних речей волонтерам. Біля палацу Мистецтв у Львові. Там щороку волонтери Львові збирають допомогу для багатодітних, неповноцінних сімей. Ми це все завезли туди, а вже волонтери все розсортовували. Вони в цьому плані компетентніші, адже знають кількість дітей у сім’ях, вік дітей тощо - це важливо.

До речі, ще один факт пригадала. Вперше це було минулого року - закупили дуже багато дитячих іграшок. Із близького кола знайом або друзів, які хотіли долучитись і самі здавали кошти. Що зробили ми: я і ще троє моїх знайомих поїхали у Емаус-Оселю, що в Винниках. Там щовівторка дешево продають дитячі іграшки - ми закупились досить серйозно. У “Оселі” можна придбати й речі, але тоді ми зосередились на іграшках. Крім того, працівники, коли дізнались, що ми на подарунки дітям закупляємо, віддавали нам ледь не задарма це все.

- Якщо про іншу сферу благодійності...У Львові навесні організовували акцію, де байкери здавали кров. Були ви там, ваші знайомі серед байкерської спільноти?

- Так, я пам’ятаю цю акцію. Це був веселий процес - з друзями. Крім того вже через декілька днів я дізналась, що стану мамою. Ця акція особисто мені була важливою, адже ймовірно, що невелика кількість моєї крові може врятувати чиєсь життя!

- Ще хотілося б запитати: це єдина ваша акція - до Дня святого Миколая, чи ви робите ще щось в цьому руслі протягом всього року?

- Крім акції до Дня святого Миколая..Знаєте, серед друзів є також байкери з інших країн. Зокрема весною, 2017 ми їздили в дельфінарій із дитячим будинком, який розташований на вулиці Таджицькій. Це організовувала я, але за підтримки іноземця. Він індус, звати його Раван Малготра. Він щороку на своє день народження у себе в Індії організовує таку акцію. Зазвичай вони готують багато їжі і просто її роздають.

Зараз Раван мешкає в Україні, адже одружився з українкою, він вирішив щось зробити для дітей-сиріт. Він розповів про свою ідею мені. Разом було вирішено, що велику кількість дітей кудись відвезти важко, а от на (вулиці - прим. ред.) Таджицькій невеликий будинок - там близько 60 дітей і ще кілька вихователів. Тоді ми поїхали у дельфінарій. Поїздка вийшла на славу, всім дійсно сподобалось!

Похздка у дельфінарійПохздка у дельфінарій

Тому якщо є якась ідея, я особисто берусь за неї і думаю, чи можна це організувати. Просто, наприклад, серед байкерів це лише другий рік, коли до такої діяльності долучаються реально велика кількість людей. Потенціал є, людей також стає все більше, думаю, ми готові працювати в такому напрямку..

- Ви майже відповіли на моє наступне запитання: чи плануєте ви розширювати діяльність і що плануєте робити далі?

- Так, однозначно, аби Бог сили дав!

- Побутує думка, що байкери - це вільні люди. Їх важко залучити до якоїсь конкретної діяльності, а тут мова про благодійність...Думаєте й надалі працювати із цією спільнотою?

- Відповім на ваше питання із невеликим вступом (сміється). У Львові три основних байкерських клуби і кожен з цих клубів вже займається благодійністю. Вони збираються коштами і купляють необхідні речі, подарунки тощо. У них всіх вже є заняття. Але крім того є велика кількість байкерів “вільного польоту”, як то кажуть, - вони не належать до жодних клубів, і люди там дуже різні - від віку до роду діяльності. Я б хотіла залучати саме цю аудиторію “вільних”, адже багато хто можливо б хотів допомогти, але не знає “як, що й куди”.

Взагалі байкери мають такий образ - брутальних сильних чоловіків, часто випиваючих. Такий образ до нас прийшов з Америки. Насправді все по-іншому. У байкерському середовищі всі рівні. Проте в житті хтось бізнесмен, хтось стоматолог, хтось сім’янин, а хтось, навіть, студент. Тут є жінки, які керують магазинами, можуть бути бізнес-леді.

Коло людей дуже широке - вони всі різні, але тут завжди є про що поговорити, є привід відпочити. Ми на одній хвилі і це не передати словами…

- Тобто байкерство - це більше, ніж хобі?

- Це інша можливість жити. Я не впевнена, що підберу потрібні слова, але це можливість сісти і поїхати, можливість відчути цю свободу; це дуже приємне відчуття. Ти немов заряджаєшся енергією і обов’язково хочеш цією енергією ділитись, кудись її спрямувати.

Напевно мій вибір щодо благодійності - це і є моя енергія, яку потрібно віддавати. Думаю, якщо ці діти-сироти або ж малозабезпечені будуть посміхатись, я також буду щаслива. Мені подобається дарувати радість і отримувати посмішку у подарунок - це набагато краще, ніж сумні і злі вирази обличчя, які ми часто бачимо щодня. А часто ми забуваємо про це.

- Що ж, ще декілька слів про те, які результати цього року принесла акція?

- Цього року я, на жаль, за кордоном. Саме тому у мене були сумніви щодо того, як це все організувати. Але, знову ж таки мої друзі-байкери самі проявили ініціативу. Вони почали писати, що у них є речі, які можна віддати і питати, що робити далі. Я зрозуміла - треба організовуватись (сміється). Оскільки мене немає, а минулого року це все було у мене вдома, потрібно було приміщення для подарунків.

Я порадилась зі своєю бабусею, яка працює у школі бібліотекарем. Її школа сама організовує збір подарунків від батьків. Я зв’язалась із відповідальними і ми домовились, що до списку ми додаємо ще три локації, для яких збиратимуть подарунки і я відправляю волонтерів, які допоможуть це розсортувати. На виділили кімнату у школі, куди можна приносити різні речі - це вулиця Гоголя, 17.

- Коли це все доставлять сім'ям?

- Ще точно невідомо. Просто ми хочемо долучити декілька сімей серед нашого кола. А якщо говорити про солодощі, їх мають привезти на днях - потім розсортувати і розвести. Це потрібно зробити до 17 числа, щоб вихователі визначились, що кому дарувати. У лікарню це відвезуть вже 19 грудня - у День святого Миколая.

Перша поїздка із подарунками цього рокуПерша поїздка із подарунками цього року

Розмовляла Соломія Максимишин

Від редакції.

Якщо хтось зацікавився і хоче допомогти, залишаємо контакти Христини у Facebook.

Пам’ятайте, що наше оточення - це не лише рідні й близькі, а й всі, хто навколо і в особливі моменти їм також потрібна підтримка!


Розмовляла Соломія Максимишин

Оцінки:

0

Коментарі:

  • user
    Гість 19:14, 18.12.2017
    Молодці!
  • user
    Гість 19:34, 18.12.2017
    Добре діло
  • user
    Гість 20:31, 18.12.2017
    Дуже добре
  • user
    Гість 21:00, 18.12.2017
    Наша гордість!!! Такі ЛЮДИ, як Христина!!!!
  • user
    Гість 21:05, 18.12.2017
    Христина ти молодчинка!!!Не байдужість і щедрість до ближніх це велика ознака доброі та щироі людини! Я дуже хочу щоб таких людей було побільше і тоді буде мир,добро та щастя!
  • user
    Гість 08:36, 19.12.2017
    Як кажуть мудрі люди: що віддав, те твоє. Молодці. Кожним таким вчинком ви примножуєте добро на землі. Дай вам, Боже, здоров'я і наснаги!
  • user
    Гість 11:06, 19.12.2017
  • user
    Гість 13:05, 19.12.2017
    Красунечка Христинка! Ви молодчинки
user
  • Реклама на сайті
  • Loading...